Досліджено сутнісні особливості екзистенціально-герменевтичної концепції відомого німецького теолога та філософа П. Тілліха. Викладено історико-філософські: культурно-історичні (німецька класична філософія), концептуальні (ліберальна теологія XIX ст.), онтологічні (екзистенціалізм С. К'єркегора та М. Гайдеггера) засади його екзистенціально-герменевтичної концепції. З'ясовано, що ядро цієї концепції становить вчення про Бога як "Самобуття", яке виступає як єдність божественного та демонічного, гріха як відчуження від буття, що розкривається через онтологізацію падіння та діалектику гріха, вчення про Нове буття як інваріант екзистенціальної христології. Сутнісною особливістю герменевтичної стратегії П. Тілліха виступає онтологізація тексту Святого Письма, християнської традиції епохи раннього християнства й її вираження в онтологічних та екзистенціальних структурах і категоріях. Розкрито вплив філософсько-теологічних аспектів вчення П. Тілліха на сучасну релігійно-філософську думку.